UKR. Одного разу Нарада сказав Кришні:
– Господи, покажи мені Майю.
Минуло кілька днів, і Крішна запропонував Нарада здійснити з ним подорож у пустелю. Пройшовши кілька миль, він сказав:
– Нарада, я хочу пити; чи не можеш ти принести мені води?
– Почекай трохи, я піду і дістану її.
І Нарада пішов. Неподалік було село; він увійшов до неї і постукав в одні двері. Вона відкрилася, і на порозі з’явилася прекрасна молода дівчина. При вигляді її він зараз забув, що його учитель чекає води і, може бути, помирає від спраги; забув все і став базікати з дівчиною. Весь цей день він залишався в селі. На наступний день Нарада знову був у тому ж будинку і розмовляв з дівчиною. Розмови перейшли в любов. Він просив батька дівчини видати її за нього. Вони одружилися і мали дітей.
Так минуло дванадцять років. Його тесть помер. Нарада успадкував його майно і жив дуже щасливо у своєму будинку, оточений дружиною, дітьми, полями, худобою та іншим. Але ось сталося повінь. Одного разу вночі річка піднялася, вийшла з берегів і затопила все село. Будинки почали валитися, люди і тварини тонули, і все неслося стрімким потоком. Нарада повинен був бігти. Однією рукою він вів дружину, іншою – одного з дітей; друга дитина сиділа у нього на плечах. Так він намагався перейти вбрід страшний розлив.
Однак течія виявилася занадто сильною, і ледь він зробив кілька кроків, як дитина, що сиділа у нього на плечах, впала, і її віднесло течією. Нарада видав крик відчаю і, намагаючись врятувати цю дитину, випустив руку тої, якоу вів, і та дитина теж загинула. Нарешті, його дружина, яку він щосили притиснув до себе, щоб врятувати хоч її, була відірвана від нього потоком, і він один був викинутий на берег. З риданнями впав він на землю і гірко заплакав. Як раптом відчув легкий дотик і почув:
– Де ж вода? Ти ж пішов, щоб принести мені води, і я чекаю тебе вже півгодини.
– Півгодини ?!
У ці півгодини він пережив цілих дванадцять років і стільки подій! І це – Майя.

RUS.
Однажды Нарада сказал Кришне:
— Господи, покажи мне Майю.
Прошло несколько дней, и Кришна предложил Нараде совершить с ним путешествие в пустыню. Пройдя несколько миль, он сказал:
— Нарада, я хочу пить; не можешь ли ты принести мне воды?
— Подожди немного, я пойду и достану её.
И Нарада ушёл. Неподалёку была деревня; он вошёл в неё и постучал в одну дверь. Она открылась, и на пороге показалась прекрасная молодая девушка. При виде её он тотчас забыл, что его учитель ждёт воды и, может быть, умирает от жажды; забыл всё и стал болтать с девушкой. Весь этот день он оставался в деревне. На следующий день Нарада опять был в том же доме и разговаривал с девушкой. Разговоры перешли в любовь. Он просил отца девушки выдать её за него. Они поженились и имели детей.
Так прошло двенадцать лет. Его тесть умер. Нарада унаследовал его имущество и жил очень счастливо в своём доме, окружённый женой, детьми, полями, скотом и прочим. Но вот случилось наводнение. Однажды ночью река поднялась, вышла из берегов и затопила всю деревню. Дома начали рушиться, люди и животные тонули, и всё уносилось стремительным потоком. Нарада должен был бежать. Одной рукой он вёл жену, другой — одного из детей; второй ребёнок сидел у него на плечах. Так он пытался перейти вброд страшный разлив.
Однако течение оказалось слишком сильным, и едва он сделал несколько шагов, как ребёнок, сидевший у него на плечах, упал, и его унесло течением. Нарада испустил крик отчаяния и, стараясь спасти этого ребёнка, выпустил руку того, которого вёл, и тот тоже погиб. Наконец, его жена, которую он изо всех сил прижал к себе, чтобы спасти хоть её, была оторвана от него потоком, и он один был выброшен на берег. С рыданиями упал он на землю и горько заплакал. Как вдруг почувствовал лёгкое прикосновение и услышал:
— Где же вода? Ты ведь ушёл, чтобы принести мне воды, и я жду тебя уже полчаса.
— Полчаса?!
В эти полчаса он пережил целых двенадцать лет и столько событий! И это — Майя.