Є люди, що живуть на одному місці, це стабільні люди, що знаходять красу та спокій в одному місці. А є люди які люблять мандрувати, ми немов перелітні птахи зимуєм в одному місці, потім літуєм в іншому місці.

Але нема такого що щось “краще” чи “гірше”. Хтось мусить жити на місці і хтось має мандрувати. Є просто те, що ми вибираємо і головне щоб це був усвідомлений вибір. Спостерігаючи за людьми я можу помітити, що ті хто починають мандрувати, як правило не припиняють вже це. Мандри по світу – це щось надзвичайне, що дає відчуття що ти громадянин Землі.
Але є місця, які нас притягують.
Якщо я перестану зимувати в Індії, то є ще місце, куди моя душа лине: це українські магічні Карпати.
Українські Карпати
Гірські нескорені вершини,
Які занурились у хмари.
Ліси дрімучі, полонини,
Старі колиби і кошари.
Вітри ласкаві та сердиті,
Духмяні трави запашні.
Громи ревуть несамовиті,
Струмок дає води душі.
Стрімкі потоки, водоспади,
Могутні скелі, спів трембіти.
Я йду до Вас мої Карпати-
Одні такі на цілім світі.