Із вчорашньої вічари, розповім окремим постом.
Одного разу в Мексиці…
Якось мандруючи потрапили до Оахаки (Мексика). Ми з дружиною Nataliia Pakhomova сиділи на тій самій лавочці дона Хуана і розмовляли про життя в цілому.
Я висловився, що якби нам батьки залишили, (як в еміратах) першопочатковий капітал для старту в бізнесі, то я б відкрив йога студію не 35 років, а скажем в 25 і не затрачав би стільки часу на подолання побутових першкод ну і в 40 написав би не одну книгу а скажем завершив би четверту і т.д.
На що моя мудра дружина зауважила, що я є той хто я є, в тому числі й завдяки подоланню перешкод. І проти цього не посперечаєшся. Тому для мене моя дружина теж деколи Вчитель:)
Навколо нас завжди вчителі, не потрібно їхати в Непал, Тібет чи Індію. Наші рідні, наші діти – то найкращі вчителі.
А ось і сама лавочка дона Хуана, на задньому плані “церва Орендатора”.
Кому цікаво почитати про мандрівку тут:
https://blog.ukryoga.com/2014/05/