UKR. Притча сьогоднішнього дня. З одного боку вона примітивна, з другого боку там є над чим замислитись, бо інколи в простому і є правда. Особисто я думаю, що сенс життя в самому житті. Тобто не в виході з сансари чи в нірвані, а в самому пізнанні. Отже притча:
Сидять два бурундука під теплим вересневим сонцем і один запитує другого: – А скажи, брат, а в чому сенс життя? Подумав другий і каже: – Пам’ятаєш минулий рік, брат? Засуха, ліс горить, їсти нічого, лисиці – голодні, ми – голодні. Всю осінь і зиму тільки й встигали крутитися, щоб вижити. І сенс цей – не шукали. Виходить тоді він, цей сенс, був?
А ось дивись зараз, брат. Ми – в безпеці, лисиць – немає, люди – не чіпають, їжі – багато і вже на всю зиму запаси зібрали. Життя – чудове. Але ми шукаємо її сенс. Значить, ми його втратили?
RUS. Сидят два бурундука под теплым сентябрьским солнцем и один спрашивает второго: — А скажи, брат, а в чем смысл жизни? Подумал второй и говорит: — Помнишь прошлый год, брат? Засуха, лес горит, есть нечего, лисы — голодные, мы — голодные. Всю осень и зиму только и успевали крутиться, чтобы выжить. И смысл этот — не искали. Выходит тогда он, этот смысл, был? А вот смотри сейчас, брат. Мы — в безопасности, лис — нет, люди — не трогают, еды — много и уже на всю зиму запасы собрали. Жизнь — путём. Но мы ищем ее смысл. Значит, мы его потеряли?
