Це був початок 90-их, я занурився в йогу, можна сказати пірнув з головою. До речі так і не виринув, так там і живу. Колись мій перший вчитель йоги Василь Васильович із Коломиї, наполягав, щоб учні вели щоденники. Я записував те що було вдень, свої думки і т.д і окремо сни, я тоді інтенсивно займався усвідомленими сновидіннями. За кілька років накопичилось чимала купа тих щоденників. Тим часом мені почали снитись сни, ніби щоденники хтось викрадає, або їх читають.

Я вирішив проблему так: якось пішов в гори, недалеко від Коломиї і спалив все.

Звісно базуючись на них можна було б тепер цілу книгу написати:)

Я тоді ще Кастанедою захопився, тож знищував особисту історію, підходив до цього питання досить детально.

І згодом просидів за переглядом кілька років у спеціальному ящику. Це такий вид медитації, типу ретриту. Від 2 до 18 годин на добу там проводив.

Тоді не було ні телефонів, ні інтернету, ні соцмереж. Дічат чи жінок теж не було, як і іншого життя навколо (принаймні, для мене тоді:)) такі були часи.

#vajrayoga